Оппозиция на Украине

Корр. ТР

"У СБУ нет никаких претензий к Петру Симоненко" - материал с таким заголовком был размещён на левом ресурсе nabat.org.ua.

То есть, ещё до принятия киевской хунтой закона о декоммунизации. "У Службы безопасности Украины нет каких-либо претензий к Петру Симоненко как к лидеру Коммунистической партии Украины". Об этом Петр Симоненко заявил после выхода из здания СБУ, куда он был приглашен на допрос. "Я как был свидетелем, так и остаюсь им. Также я хочу проинформировать, что мы, общаясь со следователем, стали очевидцами того, что в средствах массовой информации стало появляться очень много преднамеренно лживой информации относительно моего пребывания в СБУ и этим оказывалось давление как на следствие, так и на тех граждан, которые уважительно относятся к деятельности Коммунистической партии Украины", - заявил Петр Симоненко.

Лидер КПУ сообщил, что 7 марта будет представлено заявление о возбуждении уголовного дела в отношении должностных лиц СБУ, которые преднамеренно предоставляли неправдивую информацию.

"Это будет сделано в отношении тех людей, которые преднамеренно предоставляли лживую и неточную информацию, которая дискредитировала Компартию. Поэтому сейчас все документы, которые было необходимо предоставить в связи с моими ответами как свидетеля, уже составлены, подписаны и никаких вопросов ко мне нет", - резюмировал Петр Симоненко.

Лидер Коммунистической партии Украины отвечал на вопросы следователя о том, как члены Компартии относятся к происходящему в Украине и действуют. По словам Петра Симоненко, его ответы полностью удовлетворили следователя.

"Следователя удовлетворили мои ответы о том, что Компартия действует в рамках Конституции и законов Украины", - сказал Петр Симоненко". У фашистов нет претензий к лидеру коммунистической партии. Мы неслучайно, конечно, приводим отрывок из этого левого понимания места и роли коммунистической партии в политике.

На днях мы получили известие из Украины об учереждении ещё одной левой организации с личным участием лидера обанкротившейся КПУ. Учитывая необходимость организованной борьбы против украинского фашизма, который продолжает громить офисы КПУ и арестовывать оппозиционные "народные собрания" в полном составе (как это случилось в Николаеве), мы приветствуем этот организационный шаг левых. С другой стороны, учитывая известный в левых кругах её состав и её попытки объединить прокремлёвские организации ещё в период развёртывания национальной олигархией (при поддержке других империалистов) Евромайдана, мы обязаны разъяснять рабочим по обе стороны границ, что идеологическое единство пролетариата с оппортунизмом недопустимо. Трудящиеся России и Украины  с болью в сердце воспринимают слабость оппозиции, не сформировавшей рабочего классового авангарда. А ведь именно  рабочие Донбасса первыми взяли оружие в руки для борьбы с фашизмом. Практика политической борьбы ещё раз показала, что идеологическое единство с буржуазией (а хотя бы и с одной из её фракций) означает ослабление, подчинение борьбы трудящихся интересам буржуазии. И чем скорее рабочий класс избавится от иллюзий такого единства, тем надёжнее будет укрепляться общий антифашистский фронт. Эта задача стоит сегодня перед трудящимися по обе стороны границ. Иначе в очередной раз получится вроде как в сказке украинского писателя Ивано Франко "Опозиція":

Була собі раз національна [ліва] опозиція, та така остра, що не дай господи. Годі було до неї доступити, хочь ти сказися. І не то щоби кусала або хочь гарчала, а м`явкала, та так вам голосно, що як м`явкне в Відні, то чути аж у Львові, а як зам`ячить у Львові, то чути аж у Куликиві та в Великих Очах. Ну, а звісно, що великі пани не люблять м`явкання ще гирше, ніж лев когутячего  кукурікання. А надто ще наша Опозиція в своїм м`явканні була доволі монотонна, бо вміла тільки дві модуляції:  "Кривда нам!" і "Рівноправність!"

Що вже великі пани шукали різних способів, щоб ії підійти, укоськати та приручити, та де тобі! І з руки їсть, і гладити дається, а скоро що до чого – м`явчить так, що аж крізь вуха прохапується. Ось вони підіслали до неї самого найстаршого міністра. Наближається той  до Опозиції обережно, мов до брикливої шкапи, та все: «Косю, косю, косю!»

Опозиція стоїть, нюхае, облизується, одним словом – орієнтується. Осміленній тим міністр наблизився, ткнув ій під ніс хліб – схрупала; дав ій вівса – зацукалась та як не м`явкне: «Рівноправність!»

Міністр аж уші й очі затулів та ногами задріботів.

- Але ж, кохана Опозиційко! – сказав він, коли м`явкіт утих. – Чого ти хочеш? Чому ти мені життя затрюеш?

- Кривда нам! – м`явкнула Опозиція, що аж в Великих Очах почули.

Міністр не любив сього слова гірш чемериці і, не чекаючи на дальшу розмову, втік щодуху. А Опозиція стоить далі, нюхає, облизується, - одним словом, орієнтується.

Бачать пани, що вівсом їй кінця не доїдуть, посилають до неї  головного національного лікаря.

- Бідна, бідна, бідна! – приговорює він. – На моя маленька, на, на , на! Тебе животик болить, га?

- Рівноправність! – м`явкнула Опозиція що було духу!

- Ну, ну, ну, - мимрив він, махаючи рукою, - вспокійся, моя бідненька! вспокійся! Я вже виджу, що тебе животик болить. На, я тобі отсеї рицики ложечку завдам, а потому тобі теплий кминковий окладець приложимо, а потому тебе гарненько в постіль положимо, пеленочками обів`ємо, повивачиком обкрутимо, та й спи собі. Бо ти ще у нас маленька, не річ тобі звихнутися або оченята собі видряпати.

- Кривда нам! Кривда нам! Кривда нам! – м`явчить Опозиція, мало не підсядеться.

- Та яка ж тобі, рибонько, кривда? Клиїку тобі не дали? Чи, може, пипка не чиста? Чого тобі треба, скажи!

- Рівноправність!

- Ну, та й дубова ж у тебе голова, моє серденько! Невже ти того не розумієш, що рівноправності ніякой я дати не можу? Що міг, то дав, маєш рівноправність на папері, та що тобі з неї? Ну, кажи, де тобі приложити?

- Кривда нам! – репетує Опозиція, мов не чує слів розумного знахаря. Олютився вкінці старий, плюнув, та й пішов.

- Тьфу, - сказав він, відходячи. – Якась скаженна скотина! Нехай з тобою той говорить, що болотом трясе.

А Опозиція, мов не знати яке велике діло зробила, стоить собі, нюхає, облизується, - одним словом, орієнтується.

Ще пани не стратили надії, посілають до неї  перемісника.  Перемісник сам не дурний перший іти до Опозиції. Післав депутатів. І ліберальних, и національних.

- Кривда нам! Рівноправність! – м`явчить Опозиція, аж мало не захрипне. Вже аж у Войнилові та Рожнятові почули, хоч ані войни, ані рожна не показали.

«Ще вам кривда?» - думав Перемісник  та й командує:

- націоналісти, піф партійни офіси! Тільки залопотало та пір`я на вітер полетіло.

Кривда! – зам`явкала опозиція, але вже якось несміло.

- Ще не досить? – мурмотів Перемісник.  – Чекайте, я ще не скінчив. Я ще маю до вас гостинці .

Та й  моргнув ляшкові: геть головного опозиціонера! Цвігати його! Опозиція вже ледве щось белькотіла і не орієнтувалася, а тільки ногами перебирала, мов тота дівка, що до танцю хоче та тільки ногами чекає, щоб її хто взяв.

Тоді перемінник прийшов до неї та й каже:

- А що, Опозиціє, дихаєш іще?

- Рів…рів…рів… – белькотіла Опозиція та й сама зараз завстидалася.

- Покиньте ви се! – остро сказав Перемісник. – Доси були на вас рани, а коли не покинете сього м`явкання, то будуть ще й скорпіони. Я все можу, я маю власть, а застращати себе не дам. Скажить щиро: досить вам сього, що було?

- Досить, досить, досить! – прошептала Опозиція, б`ючися в груди.

- Так чого ж хочете? Що вам потрібне?

- Поссади! Авансси! – вже зовсім встидливо прошептала Опозиція.

- Ну, то так же й говоріть! – сказав Перемісник. – Так було б давно сказати. А то заладили: рівноправність та й рівноправність. Немовби то моя сила була всіх марципаном нагодувати. Ніколи багач не буде рівноправний з бідним, учений з темним, розумний з дурнем. Тут уже м`явкайте хоч до кінця світу, а нічого не вім`явкаєте. А посади, аванси – се друге діло. Се політика реальна, тут ми на твердом грунті, тут можемо порозумітися, і я певний, що поразуміемося. Тільки будьте розумні, хапайте, що реальне, беріть то, що ми можемо дати, а не забагайте печеного льоду. Зрозуміли?

- Цілковито, батьку, цілковито! – притакнула Опозиція.

- Ідіть же тепер і не грішить більше! При виборах побачимось. Прощавайте!

- Опозиція, смирно поцілувавши Перемісника в руку, пішла додому, а по дорозі, як роздумала добре, то врадувалася великою радостю і, ставши в колесо та побравшись за руки, затягла славну національну  «марсельезу»: «Живи, країна, прекрасна и сильна,  едина, соборна, вільна, самостійна…»